Кілька років тому в Європі провели цікаве опитування, яке засвідчило, що Amanita muscaria — найбільш упізнаваний вид серед усіх відомих грибів. Лише 4% опитуваних відповіли, що їм незнайома його зовнішність. До слова, навіть такі розповсюджені їстівні гриби, як гливи чи шампіньйони (їх часто продають в супермаркетах) не здатні ідентифікувати від 20 до 30 % респондентів.

Можливо, така популярність Мухомора червоного пояснюється тим, що він вже сотні років присутній в культурних традиціях багатьох народів. Згадками про нього наповнений фольклор, він часто фігурує в дитячих казках, у традиційних народних обрядах. В наші часи яскравий образ Мухомора залюбки використовують в мультфільмах та навіть новітніх відеоіграх.
Його латинська назва також має власну історію. Погодься, що Amanita — слово соковите, звучне! Своїй появі воно завдячує гірському хребту Нур, що на кордоні Туреччини та Сирії. В давнину він називався Аман, і, як стверджують легенди, набув слави надзвичайним багатством свого грибного світу.
А термін «muscaria» також має східне походження. Він прийшов спочатку з давньої Персії, а згодом перекинувся в тюркські мови, звідки перекочував у Європу. Це слово в давньоперській мові звучить як «махмур», що можна приблизно перекласти як «сп'яніння», «похмілля». Очевидно, таку назву пов'язували зі здатністю Мухомора вводити людей в особливий стан зміненої свідомості, коли вони своєю поведінкою нагадують п'яних, що «перебрали» з алкоголем.
Але завдяки своєму звучанню, в мовах європейських народів цей термін втратив початкове значення, і слово почали асоціювати з мухами. Адже селяни давно знали, що розчином Мухомора в молоці можна успішно труїти цих надокучливих комах. Ось так, завдяки лінгвістам, ми тепер розуміємо, яким чином «п'яний» гриб перетворився у вбивцю мух.
До речі, токсичність цього гриба, смертельна для мух, пояснюється наявністю у його складі особливого алкалоїду, іботенової кислоти. Це доволі небезпечний нейротоксин. Друзі «Мудрого мухомора» добре знають, що іботенова кислота при правильному сушінні гриба перетворюється в інший алкалоїд — мусцимол. Він відомий як психоактивна речовина, що має великі, потенційно корисні властивості. Наразі у різних країнах проводять численні лабораторні та клінічні дослідження мусцимолу. Вчені намагаються «приручити» небезпечний алкалоїд, щоб надалі використовувати його в медичних цілях.

Мухомор червоний, настоянка

Варто також знати, що Мухомор червоний має декілька підвидів, або ж варіацій. В Європі вони зустрічаються рідко, переважно в Північній Америці та Канаді. Мають не такий яскравий колір капелюшків, за забарвленням скоріше жовтувато-коричневих, а не червоних.
Мухомор червоний зазвичай створює симбіоз з хвойними деревами (ялинами, ялицями, соснами), а також з березами. Біля інших дерев його знаходять значно рідше. Та цікаво, що в Австралії і на Новій Зеландії, куди Мухомор червоний завезли люди (історично його там не було), цей вид створив мікоризу з місцевими видами буків, і агресивно витісняє грибниці деяких місцевих видів.
А ось в наших лісах мухомор Червоний часто «товаришує» з Білим грибом. Досвідчені грибники знають: з'явились Мухомором червоні — вірогідно, скоро підуть і боровики, причому приблизно в тих же місцях.
Якби серед грибів можна було провести всесвітній конкурс краси, Мухомор червоний мав би всі шанси стати його переможцем. Але він переможець не тільки в цьому. Не буде помилкою сказати, що фактично історія грибного мікродозингу починалась саме з цього виду. У крамничці «Мудрого мухомора» ти знайдеш багато різних форм його мікродозингу. Також на сторінках нашого сайту можна познайомитись з великим масивом корисної інформації саме про цілющі властивості Amanita muscaria.
Можливо, саме цікаві факти, про які ти щойно дізнався, підштовхнуть тебе зробити перший крок на шляху до цього цікавого та корисного знайомства?

Каталог Мухомор червоний